Гібридна війна Росії. Маніпуляції у соцмережах

У сучасній війні інформаційна зброя використовується активніше, ніж традиційне озброєння, адже приносить не менш відчутні результати малою кров’ю. Це підтверджують і кібератаки Кремля, і спроби Росії вплинути на суспільну думку під час виборів у США, Франції та інших країнах, і використання проблеми мігрантів у Європі тощо.

На початку російської військової агресії проти України всі інформаційні операції Кремля були направлені на популяризацію «русского мира» і заперечення можливості існування України як держави. Але ці спроби на практиці зазнали краху. Навпаки, українська нація консолідувалась і продовжує динамічно відмежовуватися від Москви. За останніми даними Центру Разумкова, 92% громадян вважають себе етнічними українцями, а українську мову вважають рідною 68% українців.

Кремль був вимушений змінити тактику і підходи до впливу на розум українців. Москва почала інформаційно розхитувати ситуацію зсередини України, використовуючи українських лідерів громадської думки, журналістів і політиків.

Таким чином, відбувся перехід від агресивної політики, яка повністю втратила свою ефективність серед українців, до підступної комунікації з акцентами на придушенні оптимізму і всього переможного, а також на загостренні песимізму, поширення панічних настроїв.

Cвіжий приклад – санкції проти російських соцмереж. Ворог блискавично розгорнув інформаційну кампанію буквально через декілька годин після оголошення новини. Головний комунікаційний фокус був на спробі підмінити об’єктивно зумовлені санкції необґрунтованим і незаконним блокуванням СМ і взагалі зачищенням інтернету. Для цього використовувались тези на кшталт «домайданились і побудували диктатуру», «все направлено проти звичайних українців», «Захід засудив цензуру в Україні», «ми повторюємо шлях Росії та Північної Кореї» тощо.

Тема заборони в Україні російських соціальних мереж не сходить зі сторінок проросійських ЗМІ та Інтернет порталів. Кажуть про заборону ЗМІ, але - це брехня, адже ВК і ОК - це, перш за все, інструмент російських спецслужб зі збору даних про українців. Ці дані потім використовували російські інформаційні війська, щоб формувати адресні месиджі українським військовослужбовцям у зоні АТО, а також їхнім рідним і близьким.

Кремль від перестиглого рішення української влади втратить досить таки багато: значну частину ринку, в першу чергу, рекламного, можливість збирати дані, а значить, адресно впливати. Заборона російських СМ в Україні нарешті виводить її за межі «русского мира». І це - це стратегічний крок у рятівному напрямку. Частина українців, перебуваючи фізично в Україні, ментально жила в Росії, отруєна її великодержавної шовіністичної пропагандою. Таке роздвоєння особистості згубно позначалося на громадянах України, не сприяло формуванню українського суспільства, а фрагментованих його, чого так домагається нині російський окупант на Донбасі.

Тема підривної роботи російських соцмереж - це тема, перш за все, самоідентифікації громадян України, це тема деструктивного інформаційно-психологічного впливу, чия отрута виводиться з суспільного організму дуже довго і болісно.

З російськими соціальними мережами у Кремля була надія і можливість підірвати Україну з середини, тепер така небезпека відсунута на максимально далеку відстань.

Необхідно було давно ментально відірватися від «російського маленького світу», рушити вперед свою національну культуру. Нам є що показати і чим здивувати світ, який за російською інформаційною завісою, не мав можливості сповна розглянути України з її достоїнствами і великим культурним спадком. Тим більше, що нинішня Росія страждає на імперське безкультур'я і їй, особливо, нічим похвалитися, - ні в області літератури, ні кінематографу, ні технічних досягнень.

По суті, сьогоднішня неоголошена гібридна війна Кремля проти України - це війна двох культур - європейської та євразійської, а кордон між Україною і путінською Росією - це межа цих двох культур, двох різних світів і менталітетів. Будь-які успіхи України смертельно лякають Кремль, бо він розуміє шалену силу позитивного прикладу сусідів, для дестабілізації ситуації всередині багатонаціональної старіючої недоімперії.